×

Тварини

Коли я готувала матеріал про хіроптерофауну (так у науковому світі називають сукупність кажанів), то в одному з досліджень зустріла вислів про загадковість цього виду. Тобто цю характеристику тварин із потаємним способом життя визнають спеціалісти, які вивчають кажанів і знають про особливості їх життя значно більше за пересічних любителів природи. Проте загадковість — не означає захищеність, тому другою і, напевно, важливішою ознакою летючих мишей є їх вразливість. У 1979 році види, що проживали в Європі, було визнано Бернською конвенцією як такі, що потребують охорони. А половину видів, які заселяють Україну, занесено до Червоної книги. У 1995 році було створено Український центр охорони кажанів, а в Харкові діє Центр реабілітації рукокрилих.

Світ кажанів вирізняється і видовим розмаїттям (налічує 900 видів), який відповідає п’ятій частині всіх ссавців, і ареалом проживання. Майже всюди на землі (за винятком північних районів) можна зустріти цих нічних «активістів». Для всіх кажанів характерними ознаками є нічний спосіб життя і шкіряні перетинки між верхніми й нижніми кінцівками, що дають їм змогу літати.

Мрії людини про політ мали б асоціюватися, швидше, з рукокрилими, а не з пернатими, оскільки кажан — єдиний ссавець який уміє літати.  Але нічний спосіб життя цих істот розірвав асоціативний ланцюжок єдності всіх ссавців і наділив їх містичними рисами. Деякі з них викликають подив і захват. Наприклад, гіпотермія — «уміння» сповільнювати ритм серця й вирівнювати температуру тіла з навколишнім середовищем; або ехолокація — орієнтування у просторі за допомогою ультразвуку: випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів; чи унікальна будова сухожилля, яке дає змогу висіти вниз головою, не докладаючи м’язових зусиль.

Вид кажанів Підковик Малий, що його у Свіржі виявив Ігор Дикий, доцент біологічного факультету ЛНУ, утворює в замку одну з найбільших колоній не тільки в Україні, а й на території Східної Європи. Кількість посліду на горищі дає підстави говорити про наявність літньої колонії в кількості близько 500 особин.  На час спостереження кажани вже перемістилися в підземелля і налічувалось їх близько 150 особин. 

Для них у Замку Свірж усе облаштовано якнайкраще. Є можливість швидко долетіти до води, тому що своє полювання летючі миші починають із водопою. Довкола проживають багато комах (комарів, метеликів), що задовольняє просто непомірний апетит летючих мишей, які вирізняються швидким метаболізмом і споживають таку кількість їжі, що дорівнює половині маси їх тіла. Але найголовніше — наявність місць для розмноження й зимівлі. Рукокрилі для виведення потомства потребують прогрітого приміщення, яким є піддашшя замку. Зазвичай народжується одне маля, яке мами доглядають окремо від татів. А на зиму сімейства перелітають у підземелля, де перечікують холод у стані гібернації — зимової сплячки. Сусідами кажанів по зимівлі й водночас поживою є метелики Денне павичеве око, а також комарі. Вид надзвичайно чутливий до чинника непокою й, усупереч моторошним міфам, боїться людей більше, ніж люди бояться його.

 «Дані досліджень дають підстави вважати, що будівля замку — критично важливий об’єкт для існування колонії цього виду», стверджує Остап Решетило, еколог, учасник команди з ревіталізації Замку Свірж.

Пройшовши 45 мільйонів років еволюції, вид виробив безліч дивовижних рис — від наявності довгого язика, який у півтора рази перевищує довжину тіла, до стійкості від отрути скорпіона. І ці особливості залишаються незмінними в мистецтві пристосування вже понад 20 мільйонів років. Було б нечесно витіснити цей вид із спільного ареалу проживання на догоду ситуативним потребам. 

 

Замок Свірж

Прокласти маршрут