×
Блог

Зйомка у Свіржі

Олександр Примак.

Нещодавно (у вересні 2018) я отримав запрошення взяти участь у цікавому проекті. Мені запропонували відзняти на плівку зовнішній вигляд, а також внутрішній інтер’єр та деталі оздоблення відомого замку Свірж у Львівській області. Умови були прийнятні, тож я радо погодився.

Була чудова осіння пора — саме така, як люблю. Сонце вже не пекло, як улітку, але ще було тепле й давало змогу працювати, не думаючи повсякчас про бажання заховатись у тінь. Усе скидалося більше на чудовий відпочинок, аніж на роботу. До того ж мене постійно супроводжував один із працівників замку, який розповідав історію становлення і занепаду цієї історичної споруди. Частково розповіді, а частково й сама будівля вплинули на мої відчуття, тому кожний куточок, який я фотографував, дихав на мене прожитими століттями і створював в уяві живі картинки колишньої величі. Я бачив, як під’їжджали карети, як із них виходили дами зі своїми кавалерами, як у просторих залах кружляли в танцях пари під звуки оркестру, як лакеї в лівреях розносили наїдки й вино. І ці видіння стали ще реальнішими, коли на фотосесію в стінах замку приїхала наречена у весільній сукні.

Наближався вечір. Я розумів, що все одно не встигну сфотографувати те, що мене цікавить, тому вирішив їхати на ночівлю. Зупинився я в невеличкому, але дуже затишному містечку Бібрка, розташованому приблизно за 12 км від Свіржа. Повечеряв і ліг спати. Треба було відпочити. Хотів прокинутися  на ранкове сонце.

Як я вже казав, була тепла осінь, але через вранішню прохолоду все довкола оповив туман. Коли я під’їжджав до замку, то побачив його віддзеркалення в озері, розташованому поряд. А сама будівля височіла над ним, як на горі. Дивовижна картинка. А ще мою увагу привернуло теля, яке привів хтось із місцевих і припнув на території замку. Воно дуже дивно виглядало на бойовому тлі фортеці з бійницями й мурами. Я відзняв кілька світлин і був змушений покинути те місце, бо дуже швидко замочив черевики й штани до колін у вранішній росі.

Пізніше вирішив познімати замок зовні з різних ракурсів. Але це виявилося непростим завданням, адже таке житло — «мій дім — моя фортеця» — будували у важкодоступних місцях. Зазвичай довкола них були озера, річки, болота й рови. І замок Свірж — не виняток. З усіх сторін він був оточений водою і болотом, що ускладнювало підступи при обранні місця для зйомки. Та не існує фортець, які неможливо «взяти», принаймні фотографу. Особливо, якщо йому допомагають місцеві мешканці. Дуже швидко мені показали потаємні стежки, якими користуються рибалки. Я прогулявся ними й почав знімати. Раптом чую гул угорі. Піднімаю голову й бачу повітряну кулю. Одразу згадалась улюблена книжка з дитинства — «Таємничий острів» Жюля Верна. А згодом виявилося, що поле біля замку вподобали повітроплавці, які пропонують туристам політ над околицями. Проте я не став їхнім пасажиром. Не знаю, чим вони гріють ту свою кулю, але повітря поблизу зіпсували. Запах паленого керосину порушив мою ідилію єднання з природою. Добре, що до того часу я вже все сфотографував і моя пригода скінчилася. Я повертався додому, щоб передати виконану роботу. А собі залишити незабутні враження від цієї подорожі в минуле.

Фото

Замок Свірж

Прокласти маршрут